lovkyj_man

На http://www.mediaport.ua/yuriy-shevelyov-demontazh-pamyati вийшла стаття з докладною деконструкцією щойно висловлених претензій харківської влади та її персонала до Юрія Володимировича Шевельова. І я теж хотів написати таку статтю, але не зробив цього. Дуже приємно, що її написано. Автору Філіпу Диканю (це псевдо?) наша вдячність!

І ще -- досі цікаво як медіапорт опинився зі своїми камерами біля дому Саламандри синхронно з працівниками кувалди та чорного капюшона? В кого є теорії чи пояснення - поділіться будь ласка.

Про що пишуть:

Чи доводить щось примірник газети "Нова Україна" з патретом гітлера, якщо в цьому номері не було статей Шевельова? Чи доводять щось газети з патретом сталіна, якщо в них друкувався якийсь радянський автор (напр. Олесь Гончар).

Чи є робота в міській управі злочином проти людей, а не проти радянської влади? Чи ми продовжуємо судити когось за спротив радянській владі?

Вся квартира в домі Саламандри належала Шевельовим з 1914 р. На момент входу німецьких військ вони займали в ній 1 кімнату (т. зв. кімнату служниці). Сусіди, які займали решту кватирі, виїхали до відходу червоної армії, отже не могли попасти ані під нацистські репресії, ані постраждати від Шевельова.

Автор стверджує, що має скани всіх 20 статей ЮВШ в "Новій Україні" і може надати їх бажаючим. Подає повний список статей з назвами. Наводиться скан найбільш скандальної статті, яку в 60-х мусолило кдб. В перекалді на сучасну мову це стаття про гопників-синків-прокурорів, що прийшли в театр показати свої понти. Подібність колізій вражає, аналіз причин резонує з досвідом сучасного читача.

В питанні про "неврятування" О.Гончара з харківського табору автор пише, що до кінця не розібрався, але щось тут має бути не те, якщо Гончар по перебудові запрошував Шевельова всюди і допомагав йому в Україні аж до того моменту, як доброзичливці показали йому стару вже рецензію ЮВШ на роман "Таврія". Після цього Гончар вирішив, що Шевельов не вартий Шевченківської премії, а потім написав невелу про "неврятування". На допомогу авторові приходить Стефанія Оксанівна, яка на правах реклами відсилає читача до своєї книги -- збірки листування з ЮВШ, звідки ми можемо дізнатись більше подробиць. Ми прегарно дякуємо Стефанії Оксанівні. Також можна прочитати статтю Ільницького.

Що якщо вважати повернення з півдороги в евакуацію назад до Харкова "ухилянням від радянської мобілізації", то треба сказати і про ухиляння від німецької мобілізації, якої Шевельову вдалося уникнути коли його документи вже були забрані, а сам він мав наказ з"явитись на мобілізаційний пункт протягом годин.